Але мов солодкий гріх – твої губи, твої очі! Залишитися без них я не можу і не хочу!...
Я не знаю, що робити... Я не знаю, що казати... Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати... Щоб тебе причарувати – на секунду, на хвилину... Бо таких, як я, – багато, а така, як ти, – єдина... Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни. Коли я з тобою поряд, тіло пробиває струмом. Шепочу слова кохання – ледве чутно... Тихо-тихо, Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом...
Приспів: Але мов солодкий гріх – Твої губи, твої очі! Залишитися без них Я не можу і не хочу! Знову сам себе зриваю – Залишаюсь і зникаю... Що знаходжу, що втрачаю – Я не знаю, я не знаю...
Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху, Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху... Сподіваюсь на відлигу – це для мене надважливо, Бо пробити твою кригу неможливо... Неможливо!..