Я не знаю що робити, я не знаю що казати, Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати. Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни, Коли я с тобою поряд тіло пробиває струмом. Шепочу слова кохання, ледве чутно тихо-тихо, Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом.
[Я не знаю, что делать, я не знаю, что говорить, Где найти волшебные цветы, чтоб тебе подарить Каждый случайный взгляд задевает дивные струны, Когда я рядом с тобой, тело пробивает ток. Шепчу слова любви, еле слышно, тихо-тихо, Потому что мои признания все равно ты встретишь смехом]
Але мов солодкий гріх твої губи, твої очі, Залишитися без них, я не можу і не хочу. Знову сам себе зриваю, залишаюсь і зникаю. Що знаходжу, що втрачаю, Я не знаю, я не знаю.
[Но будто сладкий грех твои губы, твои глаза, Остаться без них я не могу и не хочу. Снова сам себя срываю, остаюсь и исчезаю. Что нахожу, что теряю, Я не знаю, я не знаю]
Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху, Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху. Сподіваюсь на відлигу, це для мене над важливо, Бо пробити твою кригу не можливо, не можливо.
[Захлебываясь волнами твоего возбуждающего смеха, Ныряю в сумасшествие и ищу в нем утешение. Надеюсь на оттепель, это для меня более чем важно, Ведь пробить твой лед не возможно, не возможно]