Десять цифр
Він сидить в своїй кімнаті,
Він живий і дише досі
А надворі уже осінь,
І дощі оці прокляті.
Ще все луплять по шибках
І жовте листя опадає
Й по калюжах і струмках
Кудись воно уже втікає.
А йому нема куди подітись
Думки про її його знайдуть у скрізь
А її ті десять цифр
Втікають від нього, наче рись.
Отак сидить і дивиться в вікно,
Телефон тримаючи в руках,
І набирає її номер вперто
Та, на жаль, номер її з пам’яті вже стерто.
А їх він хоче так згадати,
Від них не хоче утекти,
Як це зробити ,як же бути
Цього не може він збагнути.
26.08.13р. с.Королівка
Тартасюк Святослав еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2