А вже весна, а вже красна. Зі стріх вода капле. Молодому козакові мандрівочка пахне. Помандрував козаченько з Лубен до Прилуки Заплакала дівчинонька, здіймаючи руки.
Усі зірки посходили, одної немає. Казав милий, прийде ввечір, та й досі немає.
Казав милий, прийде ввечір, та й досі немає. А мій милий край дороги криницю копає.
А мій милий край дороги криницю копає А із тої криниченьки коня напуває
Кінь стоїть, води не п’є, шлях-доріжку чує. А мій милий щовечора в дорозі ночує.
Не вернуся, забарюся Гордуєш ти мною. Буде ж твоє гордування все перед тобою. Помандрував козаченько у чистеє поле. За ним іде дівчинонька: вернися, соколе!