На поличці біля пічки, Між тарілок і мисок, Тихо-тихо наче мишка Хліб жує Домовичок.
Ніччю лазить баняками Доки спить на лаві Дід. Розмовляє з павуками Про нелюдський людський світ.
Приспів: Любить Неньку Україну, Лає клятих москалів/хоч не любить зайвих слів, Береже старі світлини Сивих добрих цісарів. Кожен ранок чистить гвера Бо багато ворогів, Бо із Дідом у Сибіру Тридцять років він сидів.
Бо ростуть під ганком мальви, Бо лелеки у гнізді, Бо родились і вмирали Тут всі прадомовички.
Вже тремтять у нього руки Може не діжде й весни Але Дідовим онукам Шепче добрі давні сни.