Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть, жалкуючи, Плачучи, осудять. І попросять тебе в хату, І будуть вітати, І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись. Щоби із тебе сміятись, Щоб тебе добити… Без ворогів можна в світі Як-небудь прожити. І попросять тебе в хату, І будуть вітати, І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись.
А тії людоньки, людоньки добрії Знайдуть тебе всюди І на тім світоньку Тебе не забудуть.