Ти знаєш,коли на душі неначе камінь,який скинути неможливо І наскільки б красиво не звучали мої слова Я розумію, що нічого не відчуваю до тих,яких раніше любила Від цього просто обертом йде голова Все дуже швидко змінюється,неначе прогноз погоди Неначе ціни на авіаквитки Ти знаєш,я б залюбки куди-небудь відлетіла Кудись подалі ,аби тільки втікти Від цих безкінечних,фальшивих іроній Від якихось дрібних і буденних проблем Від цих обличь колись таких рідних,а зараз таких монотонних І серце розривається поміж всіх цих дилем І хто тут винен?-скажеш ти ,як завжди Вони всі приходили ,залишались і йшли І де мені шукати цієї правди? І чи можливо її хоч десь знайти? Знаєш,тут не винен ніхто ,ні в чому Серце просто згасло і вже не горить Так буває ,рідні стають знайомими І потрібно для цього лише одна мить Ти знаєш,коли на душі неначе бетонні плити, Коли наче любиш,а наче уже і ні. Мені потрібно розібратись і зрозуміти, ...Можливо поруч зовсім не ті.