Ой у полі криниченька,
Там чорнявий козаченько
Свого коня напуває,
На дівчину поглядає.
Відведи, козаче, очі,
Бо насняться серед ночі,
Випий воду із відерця,
Та й залишиш своє серце.
Ой дівчино чорноброва,
До душі твоя розмова,
Серце моє ти пізнаєш,
Якщо вірно покохаєш.
Я би рада покохати,
Тільки де ж такого взяти,
Щоб до мене серцем линув
І кохав одну єдину.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1