Так прикро знати, що все закінчилось. Між нами стало непорозуміння. Я ляпнув дурницю, ти розлютилась – Твоє незнання, моє невміння... Не стану зразком смиренної святості – В голі стіни вбиваю руки. Я скаженію від твоєї затятості, Я божеволію від розлуки. Лягаю пізно, зриваюсь рано, Ходжу весь день хиткою ходою. Мені без тебе дуже погано, Я дуже хочу бути з тобою! Щодня латаю на серці рану, Щоночі б’юся в обіймах бою. Мені без тебе дійсно погано, Я дійсно хочу бути з тобою! Десятий раз набираю номер, Десятий раз відміняю виклик. Були ми разом, було нам добре, Та ми своє "добре" псувати звикли. Хоч нам із тобою вистачить мудрості Не увійти у проценти смертності, Та ми страждаємо від власної тупості, Та ми вмираємо від власної впертості. Лягаю пізно, зриваюсь рано, Ходжу весь день хиткою ходою. Мені без тебе дуже погано, Я дуже хочу бути з тобою! Щодня латаю на серці рану, Щоночі б’юся в обіймах бою. Мені без тебе дійсно погано, Я дійсно хочу бути з тобою! Не подзвоню. Не підійду. Стоятиму осторонь, дивитимусь на тебе – Собі на біль, собі на біду... А ти й не поглянеш... Ну й не треба! Лягаю пізно, зриваюсь рано, Ходжу весь день хиткою ходою. Мені без тебе дуже погано, Я дуже хочу бути з тобою! Щодня латаю на серці рану, Щоночі б’юся в обіймах бою. Мені без тебе дійсно погано, Я дійсно хочу бути з тобою!