Коли ти, от так от, зникаєш,
на добу, а коли і більше,
певно,навіть не уявляєш,
що стаєш ребром найгострішим
Протинаєш собою наскрізь
діафрагму, легені, серце
Лиш тобою просякнута думка,
диким ритмом,у скронях б'ється
Од шаленної тої вібрації,
моя сутність, на шмаття рветься
І у кожному нерві, здриганням,
це невідання відзоветься
Відчуття, звужують радіус пошуку,
ловлять хвилі твоїх радарів
Із глибин безмежного космосу,
взріють сплески твоїх пульсарів
По слідах очей , вночі,
по відлуннях голосу...
Знов себе, я тобі вручу ,
загортай мерщій, зігрівай у своїх долонях...
Коли ти, от так от, зникаєш,
чи буває на світі , щось гірше
Ти мене на слова розбираєш
і складаєш , та вже у вірші...
10.11.15
Твоя Энн... еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1