Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно, Тільки видно дуба зеленого, Під тим дубом криниця стояла, В тій криниці дівка воду брала, Та й пустила золоте відерце, Засмутила козакові серце. "Ой хто ж мені відерце дістане, Той зі мною на рушничок стане". Обізвався козаченько з гаю: "Ой я ж тобі відерце дістану, І з тобою на рушничок стану, Хай виплива туман на долину, Якщо доля, заберу дівчину".