У неділю ранесенько побивалась мати, Що сказав пан її сина віддать у солдати. Чорний крук до неї кряче: „Ти дарма так гірко плачеш! Щоб не знати того жалю, слухай, що я заспіваю:
Гоп, ші-ді-рі-ді-да, ші-ді-рі-ді-дана! Вродився для батьків – а помре для пана. Не згине на війні – зогниє в кайданах, Гоп, ші-ді-рі-ді-да, ші-ді-рі-ді-дана!
Пан ваш добрий, милосердний, хлопцям помагає – То одному, то другому весілля справляє. Тож радій за свого сина – це ж бо в його заручини, А як в полі зійде зілля – тогді буде ще й весілля!
Гоп, ші-ді-рі-ді-да, ші-ді-рі-ді-дана! Вродився для батьків – а помре для пана. Не згине на війні – зогниє в кайданах, Гоп, ші-ді-рі-ді-да, ші-ді-рі-ді-дана!
На весіллі я з братами буду гостювати – На світ Божий молодому очі закривати, Щоби він із поля бою зі своєю молодою Йшов у новую хатину – у кленову домовину!
Гоп, ші-ді-рі-ді-да, ші-ді-рі-ді-дана! Вродився для батьків – а помре для пана. Не згине на війні – зогниє в кайданах, Гоп, ші-ді-рі-ді-да, ші-ді-рі-ді-дана!