...Так довго знати країну, що пам'ятати часи, Коли проїзд на метро був удвічі дешевшим...
В небі горять перехняблені Терези, І Стрілець з цього боку Землі виглядає, як вершник. Місяць з'являється нагло, мов терорист, - Не з того боку, і не за тим закрутом... В цій країні я вільна - як вільним буває лист, У шухляду вкинутий і до пори забутий. Можна звернути з шляху і в парку на Ріверсайд Хоч до ранку сидіти і просто дивитись на Бруклін... (В цій країні й без мене повнісінько всяких зайд, На краях їх зору я лиш ще одна «біла кукла».)
Анонімність і є свобода - не краденого «ай-ді»*, А лишень непотрібного, навіть в нічнім мотелі, - Відчуття під ногами не тверді, і не води, - А колишньої стелі. От за для цього й долається океан (Й виставляються Вежі, як кеглі, - на те, щоб збити...). Я люблю цю країну - за те, що вона нічия, Що вона не моя - і не мушу її любити.