Павло Мовчан - Мури (поема) ... Мури муровані — вікно глибоке… Пташко без імені, в небо порошена. Вітер затче в парусиння широке в бганках його яблука зрілі,— буде, ой буде того раювання!.. Що ж то за дощ, намальований в небі, — зводяться плечі, стрічаючи холод… Де ж та подібність одного із другим, де ж та причинність щоденної муки? Вилущу зернята з кожного плоду — порох у пучках, і більше нічого… Пташко без імені, вкладена в крила, в перах твоїх ані вітру, ні неба… Мушу цей мур розібрати по каменю, шлях замостить до товариша вірного і в не… далекого. Миттю спростується все у мовчанні — все буде просто, як зорі у небі. Просто все буде, як небо у зорях. ...