Коли згубила тебе любов Й перед очима лише асфальт, І під ногами одні щурі, — Зведи-но очі. Поглянь — вгорі
Над нами небо, небо, небо...
Коли тобі виливає день Нові помиї старих ідей, Коли тебе огортає ніч Похмурим чадом згорілих свіч, Згадай-но, хто тобі шле до ніг З німої пустки античний сніг, Згадай-но — ти ще не зовсім звір, Зведи-но очі до Божих зір!
Над нами небо, небо, небо...
Так починається віра в себе Так омивається порох сірий. Я вже нічого не хочу, тільки В тебе вселити краплину віри. Я вже нічого не хочу, тільки Кожного ранку бачити небо, Бачити вранці, як сходить сонце, Знати про те, що є Хтось понад нами!