ТЕЛЬНЮК: Сестри - Нічні метелики | Текст песни

• Тексты песен
• ТЕЛЬНЮК: Сестри
• Нічні метелики

...А музика щемна в крові розгалузила стебла -
Крізь неї текли голоси із таких нетутешніх узвиш!
І що Вам ця жінка - ніколи в повіках не терпла,
Ніколи на підняті плечі Ви їй не накинете вірш!
...А губи ламаються, й дробиться, кришиться простір,
А дні налітають, а дні стугонять, як вокзал...
О, що Вам ця жінка - та, власне, й не жінка, а острів:
До неї плисти по диму через цілий прокурений зал...
- Одна по одній, наче вікна, чужі відціловані руки
Згасають у сутінках пам'яти - не зачеплюсь!
навіщо ж ця жінка, чиясь несхолоджена мука,
Щоразу приходить під цей переплаканий блюз? -
І плавляться в кутиках рота, із присмаком сліз і ванілі,
Слова - привітання? прощення? - й лоскочуть, неначе вода...
Ви все ж пригадайте, Ви щось їй таки завинили! -
І жінка підводиться, й хустка з плечей опада...
Повз столики у силуетах, сутулих, мов скинуті пальта,
Метнете їй погляд, обвивши круг стану кільцем, -
На сизому склі, де, як відблиски, міняться пальці,
Проступить, нахилене в пальці їй, - Ваше лице...
І жінка, відтрутивши келих, здивується: - Хто Ви?
(Бо хто Ви їй, справді, - ні примха, ні доля, ні хист...)
Та доки вона, доти Ви ще шукаєте слова -
Як хвиля, високого слова - на ввесь її зріст.

Оксана Забужко