- Зорі яснії, місяцю мій, хто тут зі мною? - Ніч опустилась і тихо іде світ за водою… - Чуєш, скажи мені своє ім’я! - Давно забув і не знаю, хто я. - Даремно.
- Хлопче, озвися, ходи-но сюди, глянь мені в очі! - Що ж ти побачиш? Лиш зорей вогні – відблиски ночі. - Знаєш, я певно чекала тебе… - Ні, бо в мені вже ніщо не живе. - Даремно…
- Де ти, п’янкая спокусниця снів, що ти бажаєш? - В чистому світлі зірок розкажу про те, що не знаєш. - Та що ж я не знаю? Я – сокіл і крук! - Я полоню тебе ніжністю рук… - Даремно!
- Бо я лиш спочину і далі злечу в ніч буревієм! - Стій! Зупинися! Так просто піти ти не посмієш! - Моє спасіння – нестримний політ… - Моє життя – ЗАЧАРОВАНИЙ СВІТ. - Даремно…