Теодор Кукурудза - До українців | Текст песни

• Тексты песен
• Теодор Кукурудза
• До українців

Музика: Теодор Кукурудза
Слова: Віктор Баранов
------------------------------------

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми в Україні – таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не в барилах вина.
І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Україна.

Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, чи спитати усе на буття,
Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога,
Що солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої, то українці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судилося нам ще од Тараса?
Чи в могили судилось забрати нам наш переляк,
Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Добре знаю, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають українці.

І тоді в мені ниє криваво осколок тупий
Мене думка одна обсідає і душить на славу
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє до тла українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Як не зраджена нами, зневажена нами Україна...

Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна...
Зраджена, зневажена, наша Україна...
_______________________________________________

Теодор Кукурудза еще тексты