Музика: Теодор Кукурудза Слова: Віктор Баранов ------------------------------------
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми перестали гордитись, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, І що ми в Україні – таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш – у пісні, а не в барилах вина. І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край – територія, а не Україна.
Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, чи спитати усе на буття, Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога, Що солодшим од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої, то українці ми з вами, чи як? Чи в "моголах" і вмерти судилося нам ще од Тараса? Чи в могили судилось забрати нам наш переляк, Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Добре знаю, що й вам вони теж – не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як щиро себе зневажають українці.
І тоді в мені ниє криваво осколок тупий Мене думка одна обсідає і душить на славу Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, І хіба не зотліє до тла українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил, Як не зраджена нами, зневажена нами Україна...
Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил, Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна... Зраджена, зневажена, наша Україна... _______________________________________________