Вкотре їй хочеться блукати в пустих стінах сірого відтінку, Ти станеш залежним, коли відчуєш на смак цю хижу жінку, Вона має один телефонний номер у пам’яті і синець під коліном, Їй давно начхати чим себе труїти: коханням чи анальгіном.
Весна принесе блаженну перемогу у битві з собою, Вона ніколи не підводила, життя давало збою, Забула, що треба грати роль, якби ж знала хто ти, Їй було б спокійніше індексувати темні сни.
І не важливо де вона згубила дівочу чесноту, Ховаючи в протерту кишеню чергову банкноту, Завтра вона не вийде на узбіччя, Емансипована повія 21 сторіччя.