Легке тремтіння рук згубно діє на натискання модернізованих клавіш, при цьому, в їхній музиці присутній невидимий маятник - пальці, які невербально показують чи то "ходи сюди" чи то жест(ь), коли шлють подалі. Все ж осяяння прибуло до берега і душа почала монотанці.
Так тривало близько дев'яти хвилин, тобто до влому у розум. Далі - доля секунд: весь простір захоплено тишею та розсудком, грізний "суддя" виніс рішення: максимально зменшити дозу, і на клавішах заграли так, що з вікон повилітала вся погань із смутком.
На ранок у кімнаті був відчутний запах диму знадвору, вікна стояли навстіж і все, що хотіло, лізло їм на спину. День у день та музика клавіш знищує вщент будь-яку перешкоду, приймаючи людські пальці, виконує місію "вічного плину".
Передує ідея фарбувати їхнє волосся у символічний колір, замінюючи, при цьому, ними всю матеріалізовану зброю. Бувають же альтруїсти, завдяки яким зникає щоденний стогін. Прагнеш миру - готуйся до війни і клавіші візьми з собою.