Осінь, безбарвна та сіра, ступила на облущений поріг, В навушниках Земфіра, подалі від ненависних доріг. Я в тобі вбачаю диво, та літак у небо вже злетів, Не лякай мене ти, зливо, він про кохання шепотів.
Лише самотня та холодна, осінь плечі обійма, Хвиля почуттів глибоководна, її уже я не сприйма, Навіщо стільки обіцянок, пустих, примарних та гірких, Ми розбили досить склянок, таких для нас хитких.
Я тебе шукаю всюди, ось, знайшла, ти зачекай, Напишу тобі етюда, ти поки приготуй нам чай, Посмішці очей твоїх медових відповідаю ніжно - "я готова", Осінніх барвів кольорових повна душа моя цукрова. (с) Тесса Колейс