Там де хрестами випекли груди, Там нас більше немає, А інших не буде. В пісні забутих місяцем звірів В ній нас більше не буде, Я в інші не вірю.
Не треба, не треба, Нам нічого чекати - Кричали вітер, небо і мати. Не варто, не варто, Нас безнадія не псує. До того ж, кожному мрія пасує, Чуєш?
Ось, де любили кашу берези, А нас мало не вбили За те, що тверезі. Ми огортаєм в напис планету, Мене і тільки мене Прошу вважати поетом.
Не треба, не треба, Нам нічого втрачати, Літати просто неба І спати. Не варто, не варто, Нас безнадія не псує. До того ж, кожному мрія пасує, Чуєш?
Дощ непомітний став язикатим Там, де вам нас не зустріть Та й не вам нас шукати. Вітер і хмари, чуєш, хмари і труби Тут, де нас вже немає, А вас вже не буде.
Не варто, не варто, Цей ризик хоч не важливий Та я стою волохатий Щасливий. Не треба, не треба Дивитись, що там позаду. Життя і справді негарне з фасаду, Чуєш?