Біла-біла лягає зима на пелюстки червоної рути. Знову вечір прийшов крадькома, Та не можу, не можу забути. Я не можу забути тебе, подолати тивогу й неспокій. Знов молюсь до високих небес, відчуваю я рук твоїх дотик.
Мелодію кохання грай. Забудь мелодію розлуки. Хай щастя ллється через край; я п'ю до дна солодкі муки. Гірку мелодію ночей бентежить запах матіоли. Кохання зоряних ночей нам не забути вже ніколи.
йдуть у світ білі-білі сніги і назустріч весни вертають Знов єднає ріка береги і кохання нас знову єднає. Ну чому, ну чому, ну чому білоцвіт у червоної рути Я не можу віддати тому, кого серцем не можу забути