Жіноча доля – повість Хто написав її ніхто не знає. Коли почнеться нова повінь В тихому серці весни. Жіноча доля – тайна, Ніхто не може сказати, що бачив її Уперше, чи востаннє В давньому, давньому сні.
Ввійди у світ її сумних очей Подаруй їй корабель І хай вона пливе Через синій океан у далеку світлу даль де живе її печаль, де її печаль. Ввійди у світ її сумних очей Дай їй крила, хай летить До зоряних ночей. Де була вона колись І куди полине знов. Де живе її любов, Де її любов.
Жіноча доля – квітка. Ти приголуб її вона розквітне. А в небі вже гуляє вітер, Вітер знайде її знов. Така жіноча сила, Тихо поклич її, й дай їй крила, Щоб від землі вона злетіла Щастя шукать і любов.