Ти ховаєшся в снах, ти живеш у думках. Ти існуєш насправді, в чужих казках. З’являєшся вдень і як сонце зникаєш, А ночами у снах чужих блукаєш. Там, на синьому тлі блаженної ночі Ти ховаєш свої смарагдові очі. У морській глибині, на казковій струні, Ти тихенько співаєш, свої пісні.
Ти не маєш будинку, своєї оселі. Ти боїшся заснути в чужій пустелі. Тікаєш від привидів, ранком від снів, У пустому відлунні несказаних слів. А на синьому тлі блаженної ночі Ти ховаєш свої смарагдові очі. У морській глибині, на казковій струні, Ти тихенько співаєш, свої пісні.
Ти повіриш у казку, ніжну й чарівну, Де принц, як завжди, відшукає царівну. Капають сльози на мокру подушку, Бо у світі не може бути дві попелюшки. І на синьому тлі блаженної ночі Ти ховаєш свої смарагдові очі. У морській глибині, на казковій струні, Ти тихенько співаєш, свої пісні.
Ты прячешься в снах, ты живешь в мыслях. Ты существуешь на самом деле, в чужих сказках. Появляешься днем и как солнце исчезаешь, А по ночам во снах чужих бродишь. Там, на синем фоне блаженной ночи Ты прячешь свои изумрудные глаза. В морской глубине, на сказочной струне, Ты тихонько поешь, свои песни.
Ты не дома, своего дома. Ты боишься заснуть в чужой пустыне. Убегаешь от привидений, утром от снов, В пустом отголосках несказанным словам. А на синем фоне блаженной ночи Ты прячешь свои изумрудные глаза. В морской глубине, на сказочной струне, Ты тихонько поешь, свои песни.
Ты поверишь в сказку, нежную и прекрасную, Где принц, как всегда, найдет царевну. Капают слезы на мокрую подушку, Поскольку в мире не может быть две золушки. И на синем фоне блаженной ночи Ты прячешь свои изумрудные глаза. В морской глубине, на сказочной струне, Ты тихонько поешь, свои песни.