Тихо над річкою, ніченька темная, Спить зачарований ліс. Ніжно шепоче він казку таємную, Сумно зітха верболіз. Ніжно шепоче він казку таємную, Сумно зітха верболіз.
Нічка розсипала зорі злотистії, — Он вони в річці на дні, А на тім боці берези сріблисті! В темряві, наче у сні. А на тім боці берези сріблисті! В темряві, наче у сні.
Що їм приснилося? — Щастя улюблене В хвилях бурхливих життя, Личенько дівчини ніжно голублене, Щирі її почуття. Личенько дівчини ніжно голублене, Щирі її почуття.
Місяць опівночі сходить над річкою, Падає тінь на поля... Весело вдвох із дівчиною вірною Слухати спів солов’я! Весело вдвох із дівчиною вірною Слухати спів солов’я!
Тихо над річкою, як зайде сонечко, Стелеться сизий туман; Ніжно шепочеться житнє колоссячко Там, де широкий наш лан. Ніжно шепочеться житнє колоссячко Там, де широкий наш лан.
Нічка, як матінка, кличе працюючих Сил набиратись вві сні, Лиш соловейко й дівчата до півночі Любі співають пісні. Лиш соловейко й дівчата до півночі Любі співають пісні.
Жду тебе, рідная, зіронько срібная, Серце в коханні тремтить. Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, — Все навкруги уже спить. Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, — Все навкруги уже спить.
Ніченька літняя дуже короткая — Ось вже цілується з днем. Ти лиш пригорнешся до мого серденька, Й знову до праці підем. Ти лиш пригорнешся до мого серденька, Й знову до праці підем.
Слова С. Черкасенка (народний варіант), музыка П. Батюка (народний варіант). Записали П. Майборода та О. Бандурко в м. Кременчук, Полтавської обл., 1938 Варіант тексту створив кобзар В. Перепелюк.