Телеграфи мовчать, Хтось зрадив ідею. Всі втратили віру і лиш дивляться в небо. Там апостоли грають у карти Під скрегіт зубів.
На розбитих іконах Колишніх ідей. Плачуть горобці бо у них Прометей. Заберає вогонь, щоб зігріти богів.
І віяв вітер, плакали квіти. Боже зглянься це ж все твої діти. Так жадібно вдихають грудьми Запах війни...
Хто вмирав десять раз за волю той знає справжню її ціну. Хто розгніваний бігав по полю вбиваючи грім піднімав цілину. І скидаючи з себе хреста бо не в змозі нести. Десять раз задля того вмирав щоби знову воскрести.
І віяв вітер, плакали квіти. Боже зглянься це ж все твої діти. Так жадібно вдихають грудьми Запах війни...
Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю. Де дорога від сліз буркуном проросла. Від порогу, до Гуляй поля....