Якби не було тебе, то я б, напевно, теж не жив, По далеких блукав би світах і безнадійно там тужив. Якби не було тебе, я б видумав собі любов, Як художник малює пейзаж, милуючись ним знову й знов, До очманіння аж…
Якби не було тебе, я все одно б тебе знайшов. Хоч була б ти за сотню морів, я все одно б туди пішов. Якби не було тебе, я б все одно тебе шукав. І, співаючи твоє ім’я, мій голос би завжди лунав, Як пісня солов’я…
Якби не було тебе, для мене б світ цей був пустим, Я б вдивлявся у сотні облич, а кожне з них було б чужим. Якби не було тебе, самотнім бути я би зміг! Власноруч би тебе сотворив, а потім впав до твоїх ніг І на руках носив…
Якби не було тебе… Якби не було тебе… Якби не було тебе… Якби не було тебе…