У тридесятім царстві, за тридев'ять земель, Двері із петєль, он, чуєш, позлітали. Погані люди в гості завітали - Попалили, посварили, короче, погуляли.
Всяко розважалися, підіймали пил, Аж поки не з'явився Гупало Василь. Я ще не вигадав, і де він був раніше - Може, собі спав, поки панувала тиша.
Може, біля річки царапав натюрморти І тут почув, як лаються незнайомі морди, А лорди повтікали, вони завжди тікають; Відразу забуваючи про простих людей.
Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого, Гупнув головного, решта, і тікать! Наздогнав останнього, сплющив йому голову; Підібрав мольберта і далі малювать.
Приспів: Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло! Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло!
А друга казочка про те, як Васін друг Зненацька закохався у одну премудру. Всіляко залицявся, дарував їй пудру, Але вона, премудра, за нього не ішла!
І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж Не міг би ти, друзяко, сплавати туди? І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє; Короче, усе імпортне привези сюди.
Вася каже: добре. І поплив до Сонця - Туди, де всі японці, дракони і кити. А по дорозі гади, лохи і конокради Всіляко намагалися перейти на \"Ти\".
Гупало Василь гупав їх усіх - За людську любов, за дитячий сміх! Привіз усе красиве, швидко одружив їх, І намалював всіх, хто на весіллі пив.
Приспів: Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло! Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло!
Багато чого після того ще із ним було. Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло. А потім, каже: ша! Ша, ша, шановні, Я бачу: всі ви - зовні, а я тут відпочну. Війни ваші - не ваші, гроші ваші - не ваші. Я краще співатиму гучно, про те, як усе це було...
Приспів: Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло! Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло!
Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло! Щоб там не було, як би не було; Все одно - добро закохає зло!