І. Вітер підіймався, хвиля билася о хвилю Штиль минав, хвилі хвилювали мрію А, згідно мрії, ми/всі були однакові Усміхнені, завзяті, раділи і балакали
Але така ідилія існує лише в казці Насправді усі різні, на кожному по масці По одній, як мінімум, чим більше, тим і краще Багато векторів у наших тракторів
А у людей все просто, я б так хотів Приміряв на себе, не бачив берегів А ще не пізно пошукати різних Таких, як ми з тобою і зрозуміти, що…
Приспів: Тебе несе своя ріка І то ласкає, то зникає, то гірчить Палає й замерзає вже за мить Та все одно ось тобі моя рука
ІІ. Як цуценя шукаємо ми вихід для сліпих Всі твої шоу б’ють мене під дих І всі мої приколи тебе не чіпляють І сенсу вже немає пояснювати сенс
Побитися простіше, лаятися – легше Пробачити, це – бачити, навіщо і кому Де б взяти паузу набратись розуму Де мені мовчати, до кого і чому?
Якщо ми не зійдемося хоча б у цьому Тоді вже дим нашому дому Лелеки на прощання скажуть – що ж ви, зьоми Було ж наче просто зрозуміти, що…
ІІІ. По нашій річці йде цунамі, неначе ми на Хуанхе Дива трапляються із нами, я знаю «як», не знаю – «де»
По області туман, кружляє хула-хуп Із усіх дурниць заварено цей суп І лізе, лізе зуб. Схоже, лізе мудрий Я врешті заспокоюся і зрозумію, що…