І У цього моря такий колір, як твого будинку номер. Я би приїхав, але мій ровер Ще не вигадали, не зібрали, не побудували шлях. Цей цвях тримає дах невдах.
У цього моря такий подих, як до очей долоні дотик, А море темне, зовсім як твій поверх. Але сьогодні не тоді, і зараз я не я. Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня.
Все тече, я гадав, Що ти лише вода. Все тече згори вниз, Все мине колись.
ІІ Сиджу на березі, живий-здоровий, справи шито-крито. Ніяк не здогадатись, що мого туза побито, Що днями якось я піду горами, Ляжу знаком оклику, слідами напишу теж саме:
"Жив-був, був-жив, не притягався, не служив, Злітав одного разу, але сам розібрав той пазл, Розірвав малюнок, зруйнував будинок, підняв якоря". Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня.
Все тече, я гадав, Що ти лише вода. Все тече згори вниз, Все мине колись...
ІІІ І як у кожній казці все закінчується добре, Всі герої живуть до смерті, на сніданок – хлоп’я, На вечерю – мило. Чужі трагедії: він, вона, вони -- Все просто, як аз-букі-вєді.
А я тоді пішов від моря, живий-здоровий, шито-крито. Отримало давно минуле своє мито. Не вигадавши ровера, нікому не побудувати шлях. Цей цвях тримає дах.
Все тече, а я гадав, Що ти лише вода. Все тече згори вниз, Все мине колись...