Коли на серці сумно і жити вже не в кайф є, Виходжу подивитись як вітер з морем грає, Немов зійшлось козацтво у смертельному бою За волю побратимів, за святу страждену матінку свою.
Коли душа заплаче, виходжу у поля я, Де чути, як співає ще і промовляє земля, Розорані степи і все вже продано давно, Та я ще вільний і тому відчую прадідівськеє тепло.
Коли зітхнеш у люті, і вже не слід терпіти Згадай, що шлях тернистий пройти ще мусиш і ти Виходь у своє місто, виходь у рідний ліс, Здійсни свій чин пред тими, чий подвиг дорогий тобі до сліз.
Коли на серці сумно і жити вже не в кайф є Коли на серці сумно і жити вже не в кайф є…