Хмари із кватирками В нас блимають в оці І хлюпання калюжі Чутно у кожнім кроці. Ми йдем і відчуваєм, Що ми – частина ночі, А може навіть дня, Якщо він того хоче. Ці очі з ебоніту На нашому обличчі, Цей вигляд світу Планеті не личить. Ці очі з ебоніту Вбачають все, що треба Для радощів літа, Для мене й для тебе... Мокрі авто туди-сюди катають І хмари темно-сині Дощем пухким стікають Ті наші темні очі Вдивляються в світ, Крізь них посеред ночі є Тільки ебоніт.