Небо опускається, Світ поволі зменшується, І кожен намагається голову в пісок... Ви кричите про це, бо ви бачите це І відчуваєте це: Що воно стомилось.
Небо прогинається, на очах міняється, В серцях не минає цей жалюгідний страх. Ви кричите про це, бо ви бачите це І відчуваєте це: Що воно зірвалось.
Таємничість висоти, забуту в дитинстві, Раптом стала видною знов. І шептали мені тихо, І шептали мені тихі голоси: Широкий світ – згустки темряви, Не існує ні вдиху, ані видиху. Воістину: Ваша Величність – невелична нікому. І тому ви кричите про це, бо ви бачите це І відчуваєте це: Що воно вмирає. Воно повзе вас давити – світ змінився: небо нижче... Воно повзе вас давити – світ змінився: небо нижче... Воно повзе вас давити – світ змінився: небо нижче... Воно повзе вас давити – небо падає, небо падає...