\"Пicня Чугайстра\" (группа \"Тінь Сонця\", украинский вариант слов, текст Сергея Василюка)
У предвічних хащах, де не тліє цвіт болота, Де лягла Батия Чорно-Золота кіннота, Часом в білій свиті зачарований блукає Лісовик-Чугайстер і стиха промовляє:
Якщо можеш, завітай до мене ти, Якщо хочеш, спий моєї води, Якщо Віриш, розкажи мені, Про що ти мрієш, коли живеш на самоті...
Брами павутиння від сосни і до берези – Вартові чекання – Долі зламані терези. Полум’яна рута життєдайно розквітає, Та ніхто не бачить! Ніхто того не знає!
Стогне хижим плачем трясовина на Поліссі, Попелом укрите листя у древлянськім лісі. В безнадії квола похилилася тополя, Дме тривожний вітер з отруєного поля.
Все, що наснилось більше не вернеться – Казкові мрії в небутті. Занадто рано зупинилось серце: Ми вмерли надто молоді. Мій голос з неба чорний крук принесе, Спливе по Прип’яті вінок. Чекайте вістки під Похмурим Сонцем, У сяйві жалібних зірок.
\"Песнь Чугайстара\" (русский перевод)
В чащах вековых, где болотный цвет не тлеет, Где полегла чёрно-золотая конница Батыя Временами, в белой рубахе, бродит заколдованый Леший-Чугайстар и читает стихотворение:
Если можешь, заглядывай ко мне ты, Если хочешь, испей моей водицы, Если веришь, расскажи мне, О чём мечтаешь ты, когда живешь в одиночестве.
Ворота паутины от сосны и до березы - Дежурные ожидания - Судьбы сломанные весы. Пламенная рута животворно расцветает Но никто не видит! Никто того не знает!
Стонет хищным плачем трясина на Полесье, Пеплом укрыты листья в древлянском лесу. В безнадёге квёлый тополь склонился, Дует тревожный ветер с отравленного поля.
Всё, что приснилось - больше не вернется - Сказочные мечты в небытии. Слишком рано остановилось сердце: Мы умерли слишком молодыми. Мой голос с неба чёрный ворон принесет, Проплывёт по Припяти венок. Ждите весточки под Хмурым Солнцем, В сиянии жалобных звёзд.