Я люблю Київ, я люблю Львів,
Я люблю Одесу, але бракує слів,
Аби сказати тобі, Друже, як до болю люблю
Казкову Слобожанщину - рідну, мою!
Де скелі над Дінцем і гори крейдяні,
Де квіти із-під криги будять луки росяні.
Тут наше сходить Сонце, поглянь навкруги -
Багрянцем зайнялись чарівні береги,
Тут я колись давно родився і мене сповели
У полі неозорім ніжні коси ковили,
І спершу я навчився сідлати коня
Та добрій нашій пісні, ту, що чути із даля.
Ворскла - наша Мати, Батько - синій Дон,
Одвіку вартуємо східний рубікон,
І скільки б душу нам не рвали - не зіпсується кров,
Ми боронити свої стріхи будемо знов,
Де квітнуть воронці на сонячних вітрах,
Де гори крейдяні, козацька пісня на устах...
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1