У цьому полі синьому як льон (Василь Стус) ("Танець Серця" - 2011)
У цьому полі, синьому, як льон, де тільки ти і ні душі навколо, уздрів і скляк: блукало в тому полі сто тіней. В полі, синьому, як льон. А в цьому полі, синьому, як льон, судилося тобі самому бути, аби спізнати долі, як покути у цьому полі, синьому, як льон. Сто чорних тіней довжаться, ростуть і вже як ліс соснової малечі устріч рушають. Вдатися до втечі? Стежину власну, ніби дріт, згорнуть? Ні. Вистояти. Вистояти. Ні - стояти. Тільки тут. У цьому полі, що наче льон. І власної неволі спізнати тут, на рідній чужині. У цьому полі, синьому, як льон, супроти тебе - сто тебе супроти і кожен супротивник - у скорботі, і кожен супротивник, заборон не знаючи, вергатиме прокльон, неначе камінь. Кожен той прокльон твоєю самотою обгорілий. Здичавів дух і не впізнає тіла у цьому полі, синьому, як льон.