Довгокосу осінь Вітри хижі носять у колисці. Журавлині сльози Падають на землю жовтим листям. Листя снує – сонце встає: Крилами світанку. Осінь у сні: очі ясні, Зорі сумні світять в пітьмі Нам...
Довгождані роси Омивали стежки ген тернисті. Тими, що і досі Ми шукаєм долю краю чисту. Листя снує – сонце встає: Крилами світанку. Долю знайдем, в вічність підем Зоряним днем зі світлим вогнем Там.
Сивою бідою листя за водою. Осінь йде з тобою в ночі супокою. Тремкіт від світанку... осінь – сонця бранка. "Не спиняйсь на ґанку, йди повз чари ранку, Хай сонце є, то не твоє – йди!"