Осіннім вечором ти тихо плачеш... Так сумно, що навіть небеса ридають. Ти думаєш, що мене побачиш І думки твої нас обох вбивають. Я за крок від тебе та не можу торкнутись, Бо душа моя до неба прикута. Більше за все хочу я повернутись Та тримають мене небесні пута.
Приспів: Жителі Раю, Вас я благаю: Облиште мене хоч на день, Без моєї коханої я помираю – Помру без її ангельських пісень! Жителі Раю, Вас я благаю: Поверніть мене хоч на мить, Без моєї коханої я помираю – Помираю, бо душа болить.
Життя моє неначе сон І Рай неначе пекло. Небо – ангельський полон І воно до мене звикло. Та я пручаюсь – я хочу жити. Хочу вустами тебе торкатись. Хочу взяти й полетіти І до Раю вже не повертатись.
Приспів
Поглинуло світло мене усього І я не в змозі ворухнутись. Я ж не бажав нічого злого... Просто хотів... Хотів повернутись. Та ось я відчув ангелові крила. Вони були одразу ж зі мною. Я побачив тебе, моя мила. Ти сказала: "Я вічно буду з тобою!"