Твої кроки мій забрали спокій, Ти від мене йдеш в осінню ніч... Я ж у мріях біля тебе, збоку, Віями торкаюсь пліч.
І плине час білим птахом в чисту голубінь. Чому це нас роз’єднала тиха далечінь? Скажи, чому на моїх вустах є тінь журби? Луну одну залишив для мене ти.
Те відлуння в моє серце б’ється, І воно спішить за ним услід. Стихнуть кроки, та не стихне серце. Жду тебе з далеких літ.