Осінь несе до весни свої випиті мрії, Я і не знав що кохання остання подія. Двері і вікна відкрию, хай дихають стіни, Боже, дай кожному сили малої дитини.
Приспів: Стигла вишня – шматочок неба, Стигла вишня – моя потреба, Своїм соком отруїть кров, То є справжня твоя любов. (весь куплет – 2)
Хочеться з’їхати з глузду, від себе тікати, Випити воду дощів, на піску малювати. Станеш солодкою, на мить я тебе зрозумію Та не шукаю, не ріжу, я навіть не мрію.