Євшан-зілля, Євшан-зілля Ще росте на Україні, Тут троянди, тут - ромашки, Тут волошки в житі сині. Там настоюються чари На п'янкому чебреці, Вип'єш ти цього узвару – Й позвуть місця близькі:
Приспів: Де вітрів дихастий порив, Де кохану цілував, Де до ранку у діброві з нею сонце зустрічав. Де річки течуть блакитні, Дозріває урожай, Вип'єш зілля – знову рідний Пригадаєш милий край!
Я пригадаю запах вітру, не сплутаю його ні з чим, Лиш порівняю з любовним відчуттям п*янким, Мій край є для мене милим, євшан-зілля торкає серця і нині.
Ти його степів дитина, Ти його ланів буга Це для тебе Україна Зготувала свій узвар. З половецької давнини Він зберігся у віках, Що любов до Батьківщини Зілля збуджує в серцях:
Приспів.
Діти скла і бетону шлють листи з-за кордону, Блукаючи за вітром, примарені світлом, Ставлять крапку там, де треба ставити кому, Залишай тугу тут, та повертайся додому! Невже твоя душа вийде так, як пара з рота? Невже твоє життя - це чорно-біле фото? Невже ти забув свої ліси та поля? Невже ти забув, що в тебе є рідна земля?
Євшан-зілля, Євшан-зілля Ще росте на Україні, У трояндах, у ромашці, У волошках, слові милім. Вип'єш ти цього узвару І додому поведе: Серце стомлене стежину В Батьківщину віднайде!