Твій маленький світ потерпав від бід і сльозами ти не молилася
Довгії роки. Впевнені кроки. Зеленоока. Безсмертна надія ковтала зусилля, лишаючи попіл. Вдягаючи усміх, тримаючи устрій молила до Нього. І квіти саджала навколо двору.
Твій маленький світ потерпав від бід і сльозами ти не молилася
Пам'ять томами, посмішка мами... Сивії скроні. Полум'я серця, що б'ється і б'тєься гріє долоні. Погляд щоразу нагадує фразу - хіба більше треба?! Якби ти зуміла - прихилила б і небо
Твій маленький світ потерпав від бід і сльозами ти не молилася Твій маленький світ потерпав від бід і сльозами ти не молилася