Від туману тополі Народився вітер в полі, Народився він в сорочці голубій . Його весна в гори звала, Його осінь чарувала, А він зиму щирим серцем полюбив.
Вітер в зиму закохався, Дні і ночі милувався, І співав лиш їй присвячені пісні. І портрет зими натхненно, Як художник безіменний, Малював щодня на кожному вікні.
Приспів: Ой ти русява наречена, Сяйво смутку золочене, Ти прийшла до мене вчора уві сні. Наречена моя Ладо, Наречена іде садом, Опівночі та й на білому коні.
Було сніжно на весіллі, Та минули ночі білі, Народилася метелиця в саду. І вже чує батько-вітер, Як дочці співає місяць І дарує їй обручку золоту.