Всяка худобинка крихітна хоче поїсти зрання. Добре на шлунок і вигідно їжу приймати щодня. Тут не існують якісь вихідні — людоньки, їжте, не будьте дурні! Боженьку милий, як хочеться жерти мені!
В мозок голодний, ображений лізе усяка фігня: індик там ходить підсмажений, бродить варена свиня... Тягнуться руки до тої свині, і я засинаю в кошмарному сні... Боженьку милий, як хочеться їсти мені!
Прийдуть ті часи, коли в мене буде шматок ковбаси. Вона не пошкодить знанням. Ням-ням-ням- ням-ням-ням-ням!
Я написав Президентові — хай він мені відповість: як далі жити студентові, котрий вже місяць не їсть. Я його бачив лишень у кіні. А він мене бачив у капцях в труні... Боженьку милий, як хочеться їсти мені!
Я у кафе під серветкою сирник надкушений вкрав. Пах він старою шкарпеткою, я його тиждень жував. А потім ще згадував його три дні і захлинався у власній слині... Боженьку милий, як хочеться їсти мені!
Прийдуть ті часи, коли в мене буде кіло ковбаси. Вона не пошкодить знанням. Ням-ням-ням- ням-ням-ням-ням!