Хлоп’я купається в ріці за селом, бігає по воді, плюскає бурульками до сонця, що аж нараз заграли веселкою. Се увидів він перший раз і вискочив з ріки. Стояв на зеленім морузі недалеко загород та верб, що сміялися срібним листям у сонці. Успокоївся і побіг знову у воду. Пускав "качки" камінцями та ловив рибу. Втім учув над собою гамір птахів, глянув вгору – голуба пропасть над ним, опустив очі на воду – та сама безконечна пропасть під ним. Учувши над собою гамір птахів, глянув вгору – голуба пропасть над ним, опустив очі на воду – та сама безконечна пропасть під ним. Голуба пропасть над ним, безконечна пропасть під ним.
Приспів: Світ обертався, хлопчина не видів на нім нікого й нічого – чув лиш себе. (2)
Учувши над собою гамір птахів, глянув вгору – голуба пропасть над ним, опустив очі на воду – та сама безконечна пропасть під ним. Се так його вразило, що він враз вискочив з ріки. Пирснув з води, як опарений, припав до землі і скрив лице. Схопився обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, ні в другу глибінь. Підоймав боязко очі від землі, в голові шуміло, глядів спроквола на небо і все держався землі. Тримаючись обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, ні в другу глибінь. Підоймав боязко очі від землі, в голові шуміло, глядів спроквола на небо і все держався землі. Глядів на небо і все держався землі.