Така її доля... О, Боже мій милий! За що ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту!
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки, Одна, як та пташка в далекім краю. Пошли ж ти їй долю, – вона молоденька, Бо люде чужії її засміють. (2)
Щаслива голубка хоч тим, що літає, Полине до Бога, у хмари спита. Кого ж сиротина, кого запитає І хто їй розкаже де милий вита? (ост 2 рядки – 2)
Чи в чистому полі, чи в темному гаю, Чи в бистрім Дунаю коня напува? З другою спізнався, другую кохає, Її ж, нещасливу, навік забува. (ост 2 рядки – 2)
Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як Бог нам дає. Воно жити хоче, не хоче журиться, А думка, мов ворог, жалю завдає.
Така її доля... О, Боже мій милий! За що ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі?.. Прости сироту!