Я йшов самотній через темний ліс І ношу я важку на плечах ніс. Мені нелегко було з нею йти. //Чом, Господи//3p, мене покинув Ти А Ти, мій Боже, поруч все ступав, Мені ту ношу нести помагав. Тепер я знаю - був зі мною Ти. За ту зневіру, Господи, прости.
Я йшов по стежці під гору круту І ніс тягар та власну самоту. До Тебе я взивав як тільки міг. //Чом, Боже мій//3p, мені не допоміг? А Ти, як завжди, поруч все ступав, Своє плече і руки підставляв. Тепер я знаю - був зі мною Ти, За ту зневіру, Господи, прости.
Я у пустині впав серед пісків, В німім безсиллі не підняв руки І зрозумів – кінець моїх доріг, //І вже Тебе//3p покликати не зміг! А Ти, через пустиню, гори й ліс Мене, слабкого, на руках поніс, А я подумав в немочі сліпій, Що Ти мене покинув, Боже мій.
Мені так легко по житті іти. Тепер я знаю - завжди поруч Ти. Якщо спіткнувся, більше не впаду, //Бо Ти відвернеш//3p гріх мій і біду.