Опівночі з дзвінниці заграв гучний набат Сільського кладовища вбиває страху смрад Могили всі розбиті, зламані хрести Тобою ми забуті, гріхи нам відпусти!
Пр.: Кожен хто вмер – той ворог тобі Тут поле бою, мерці навкруги Пусті черепи без тіні жалю Боже, врятуй! Ми вже на краю.
Завиє злісно вітер, тече з небес вода. З нас тут кожен смертний, безсмертна ж ця орда. Нечисть як побити? Її меч не бере. Коли вона прорветься – живе усе помре.
Вовк завив на місяць, закрили зорі хмари Світ котиться в пітьму, ідуть у бій примари Образ Сили древньої з’явився у пітьмі Можливо раз останній ми молимось Тобі.
Пр.:
Крізь військо хмар пробився сонця промінь З небес архангел зійшов зі світлом в темінь Він в очі глянув, де пала гроза Чорніша ночі скотилася сльоза
Білії кості прийняла земля Селяни забудуть поразки ганьбу Постійна війна сил Зла і Добра Завершить лиш час цю боротьбу, цю боротьбу.